Преса

Що говорить преса про Андрія Хомика?

«Його малярство на іншому боці скла вимагають терпіння та хитрості та забирають багато часу. Зворотний малюнок схожий на завдання, яке стоїть перед художником-графіком, створюючи різьблення для друку. Зображення має бути дзеркальним до того, яке глядач у підсумку побачить. …Відокремте одну картину на склі від решти і ви побачите силу робіт пана Хомика. Кожен твір має неповторну взаємодію персонажів з натяком на інтимність і почуттям гумору, що робить його таким унікальним».

Кен Мастро, АНДРІЙ ХОМИК ВІДНОВЛЮЄ ВИД УКРАЇНСЬКОГО МИСТЕЦТВА

The Wilton Bulletin, 2002

«Малювати навпаки, аби глядач міг бачити зображення крізь скло, — завдання не з легких, оскільки художник повинен намалювати перевернуте або дзеркальне відображення сюжету. Пан Хомик, безсумнівно, здатний до цього і, можна сказати, заглиблений в таке… Змальовуючи тонкі риси обличчя та рук, художник інтерпретує глибину відчуття лініями та формами так, що глядач миттєво вловлює настрій та зміст сюжету. І чи то повністю реалістичний твір, чи він ближчий до кубізму, картини А.Хомика об’єднує одна риса — почуття гумору».

Гелен Сміндак, МИНУЛОРІЧНІ РІЗДВЯНІ СЦЕНИ

Український тижневик, 2000

«Традиція значною мірою вплинула на творчість стемфордського художника Андрія Хомика, який привіз її із рідної України… «Я люблю життя у всіх проявах і намагаюся показати це глядачам», — каже митець. «Мене цікавить внутрішній світ людей та його зовнішні прояви. Без таких дрібниць, як крихітні беззахисні квіти... або дитячі сльози, світ був би набагато біднішим».

Томас Меллана, МИСТЕЦТВО СКЛА, АДВОКАТ

Час по Грінвічу, 2000 рік

«Він вважає, що сміх подовжує життя людини. Він і сам також має гарне почуття гумору — тому в його творчості мало місця для смутку та меланхолії, які, безсумнівно, посідають значне місце в традиційному українському фольклорі. Він вважає за краще розвивати оптимістичний, життєстверджуючий бік української традиції.»

Микола Дупляк, ЗНОВУ ПРО МИСТЕЦТВО АНДРІЯ ХОМИКА

Народна Воля, 2000

«Його філософія полягає в тому, щоб знайти красу, незважаючи на те, що людина нібито руйнує свою душу та навколишнє середовище. Використовуючи сучасний підхід, він сподівається показати єдність і гармонію там, де є смуток, байдужість і порожнеча. Пан Хомик любить звертати увагу на точність декорацій та костюмів, на тонкощі та бравурність кольору. Лінії та форми є його сильною стороною; за допомогою них він інтерпретує глибину і відчуття так, що глядач миттєво усвідомлює настрій і значення сцени...»

Гелен Сміндак, ОБРАЗИ УКРАЇНИ

Український тижневик, 1998

«Окрім творів, заснованих на українських народних традиціях та релігійних святах, пан Хомик також любить займатися абстрактними та образними композиціями, що містять елементи авангардного та фантастичного... Ще інші твори його колекції виявляють ностальгію за міжвоєнним періодом у Львові, який він називає «ретро». Хоча надто молодий, щоб побачити міжвоєнний період - 1920-і та 1930-ті роки, - він відчув ритм міста того часу з розповідей старших, історій про хвилюючу енергію та економічний прогрес, які б він хотів побачити в його улюбленому місті і сьогодні.»

Марта Коломієць, ЛЬВІВСЬКИЙ ХУДОЖНИК ВИСТАВЛЯЄ КАРТИНИ НА СКЛІ В НЬЮ-ЙОРКУ

Український тижневик, 1997

«...Опинитися в зачарованому світі, де історія переплітається з гумором, обряди нашого народу з таємницями народних переказів, реальність з фантасмагорією. Не кажучи вже про колір. Так зʼявляється потужна симфонія барв з дзвінкими акордами фіолетового і блакитного, охри і лазурового. Кольори переносять вас від однієї картини до іншої в серії.»

Олег Бойко, СВІТ МИСТЕЦТВА АНДРІЯ ХОМИКА

Молода Галичина, 1996

«Глибинними роздумами про людину, її земні дороги життя, про безмежність Всесвіту, красу землі, єднання людини і природи проникнуті композиції Андрія Хомика. Його мистецтво - вигадливий сплав давнього і сучасного, раціонального і інтуїтивного, глибокодумного і жартівливого... Рідна земля відкрила перед ним нагромаджене століттями, подарувала золоту нитку, що пов'язує нас із пращурами, їхніми віруваннями,обрядами й традиціями. Його картини - це і роздум, і сповідь, і діалог.»

Ростислава Грималюк, СІМ ОБЛИЧ СКЛА

Сучасність, 1995